Технічні засоби нагляду і контролю в організації виконання покарань в установах виконання покарань.

Охорона об’єктів КВС – це комплекс заходів, спрямованих на:

1. забезпечення ізоляції засуджених і недопущення вчинення ними втеч та інших злочинів;

2. запобігання проникненню на територію установи сторонніх осіб та заборонених до використання засудженими предметів;

3. забезпечення зберігання матеріальних цінностей.

Для організації охорони об’єктів КВС у кожній установі розроблюється відповідна система охорони.

Система охорони – це угруповання сил і засобів, створене для виконання поставлених службових завдань, яке повинно

відповідати:

- специфіці діяльності УВП; - конфігурації об’єкта; - рівню його обладнання інженерно-технічними засобами охорони, - оперативній обстановці.

і забезпечувати: - надійність охорони; - найбільш ефективне та економічне використання сил і засобів.

У статті 18 КВК України говориться, що засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях мінімального, середнього та максимального рівня безпеки. Коли ми говоримо про систему охорони об’єкта, то повинні розуміти, що рівень обладнання його інженерно-технічними засобами повинен відповідати визначеному рівню безпеки даної установи. Тобто обладнання різних об’єктів інженерно-технічних засобів охорони (далі – ІТЗО) має свої відмінності.

З усього переліку сил та засобів, які використовуються в системі охорони та нагляду можна виділити три напрями. Це:

1. Оперативне чергування особового складу відділів охорони, нагляду та безпеки.

2. Використання інженерно-технічних засобів охорони та нагляду.

3. Використання службових собак.

Одним із ефективних напрямів покращання охорони об’єктів є використання інженерно-технічних засобів.

Інженерно-технічні засоби охорони (далі - ІТЗО) призначені для:

- посилення надійності охорони об’єктів;

- ізоляції засуджених та нагляду за ними;

- а також для інженерно-технічного забезпечення інших завдань, які виконують відділи нагляду та безпеки й охорони ВК.

Із кожним роком вони відіграють все більш дієву роль у загальній системі охорони. У першу чергу цьому сприяє швидкий розвиток ринку охоронних технологій. Але про дійсно впливову роль цих засобів у здійсненні охорони можна говорити у тому випадку, якщо працівники знають їх призначення і вміють правильно використовувати у повсякденній роботі.



Основними функціями ІТЗО є:

1. виявлення засудженого (порушника) при різноманітних способах подолання ним лінії охорони або при несанкціонованому виході із спеціальних будівель та транспортних засобів:

2. затримання засудженого в межах забороненої зони об’єкта на час, необхідний для дій варти та чергового наряду, а також попередження або припинення втечі;

3. підвищення ефективності служби чергового наряду по підтриманню установленого режиму тримання засуджених;

4. оповіщення варти і чергового наряду про надзвичайні події на об’єкті, який охороняється.

Для виконання покладених на ІТЗО завдань вони повинні відповідати певним вимогам. Головні з них такі:

· надійність роботи – це головний критерій при оцінці роботи технічних засобів охорони. У нього ми вміщуємо і поняття мінімізації хибних спрацювань цих засобів і максимальної чутливості й постійної працездатності.

· щільність розташування – це таке розташування інженерних засобів, яке б дозволяло затримати порушника на ділянці до моменту прибуття варти.

Інженерні засоби – це спеціальні механічні та електричні вироби і споруди, призначені для підвищення рівня охорони об’єктів.

Технічні засоби – це спеціальні електронні вироби призначені для охорони об’єктів.

Спеціальні засоби – це засоби індивідуального захисту, активної оборони та забезпечення спеціальних операцій.

До інженерних засобів охорони та нагляду відносяться: - огорожі об’єктів, які охороняються; - споруди і конструкції на постах; - інженерні загорожі; - споруди і конструкції на контрольно-перепускних пунктах (КПП); - споруди і конструкції на внутрішній території об’єкта ВК; - освітлювальні установки; - засоби механізації та автоматизації; - споруди і конструкції в транспортних засобах.

Огорожі використовуються для вигороджування території об’єктів охорони, заборонених зон й вивідних коридорів. До огорож відносяться паркани суцільного заповнення дерев’яної, цегельної, залізобетонної або змішаної конструкції, а також паркани із колючого дроту, металевої сітки та ґрат.

За функціональним призначенням всі огорожі можна розподілити на 4 види: Основна огорожа; Маскувальна огорожа; Попереджувальна огорожа; Огорожі ізольованих ділянок та локальних секторів.

Основна огорожа будується по периметру установи. Головне її призначення – це визначення лінії охорони об’єкта. На ній також розміщуються технічні засоби охорони, інженерні загорожі та освітлення.

Маскувальна огорожа будується по зовнішньому периметру установи і призначена для ускладнення спостереження за територією об’єкта з зовнішньої сторони і визначення межі зовнішньої забороненої зони.

Попереджувальна огорожа будується по внутрішньому периметру установи, а також на території установи і призначена для визначення межі внутрішньої забороненої зони.

Маскувальна та попереджувальна огорожі по периметру установи визначають межі забороненої зони.

Забороненою зоною називається загороджена або позначена попереджувальними знаками смуга місцевості між маскувальною та попереджувальною огорожами.

Смуга місцевості, яка розташовується між основною та маскувальною огорожами, називається зовнішньою забороненою зоною об’єкта, а між основною та попереджувальною огорожами – внутрішньою забороненою зоною об’єкта. Усі ІТЗО по периметру установи розташовуються в межах забороненої зони. Огорожі ізольованих ділянок та локальних секторів будуються на внутрішній території установ і призначені для їх розподілу на ізольовані зони.

Так, відповідно до додатка 2 ПВР УВП, ізольовані локальні сектори дільниць ресоціалізації виправних колоній зі сторони внутрішньої забороненої зони та між собою огороджуються парканом суцільного заповнення висотою не менше 3 метрів, а з боку внутрішньої території житлової зони облаштовуються, як правило, загорожею з металевих ґрат або сітки.

Паркани ізольованих локальних секторів дільниць ресоціалізації зверху обладнуються “Єгозою” або іншими засобами, що перешкоджають їх подолання засудженими. У дільницях посиленого контролю на паркан, обладнаний металевими ґратами з боку внутрішньої території житлової зони, додатково встановлюється сітка-рабиця з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за поведінкою засуджених, які у них тримаються, та унеможливлювалася передача їм будь-яких предметів. Майданчик локального сектору зверху перекривається металевою сіткою. Вікна гуртожитків обладнуються ґратами.

Вікна будівель житлової та виробничої зон виправної колонії, що виходять у бік внутрішньої забороненої зони, додатково обладнуються металевими решітчастими екранами.

Вивідним коридором називається загороджена смуга місцевості для конвоювання засуджених до місця робіт. У якості огорожі вивідних коридорів використовуються паркани суцільного заповнення висотою 3 м та паркани з колючого дроту висотою 2,6 м. Території заборонених зон і вивідних коридорів очищують від предметів й рослинності. Розташування будь-яких будівель на цій території забороняється. Хвіртки в огорожах заборонених зон обладнуються замковими пристроями.

Для позначення границь забороненої зони, попередження сторонніх осіб та засуджених встановлюються попереджувальні знаки з надписом: “Заборонена зона – прохід заборонено”.

Контрольно-слідовою смугою (КСС) називається смуга місцевості, яка в природному стані або після спеціальної обробки забезпечує збереження помітних відбитків слідів порушників.

КСС влаштовується в заборонених зонах шляхом рихлення ґрунту на глибину 0,2 м, відсипкою привозного ґрунту на кам’янистий або болотистий ґрунт, позначенням її границь на піщаному ґрунті та сніговому покрові. Ширина КСС повинна бути не менше ніж 3 м. Поверхня КСС обробляється ретельним боронуванням не рідше двох разів на місяць та після кожного дощу. Боронування КСС проводиться паралельно осі КСС у тому ж напрямку.

Для пропускання талої води через КСС обладнуються дренажні або водопропускні споруди (труби, колектори). Отвори водопропускних пристроїв діаметром 250 мм та більше обладнуються з обох сторін металевими ґратами.

Залежно від місця розташування розрізняють: внутрішню КСС; зовнішню КСС.

Протитаранні пристрої призначені для недопущення вчинення втеч засудженими з використанням транспортних засобів.

До протитаранних загорож відносяться: додаткові укріплення нижньої частини (цоколю) основної огорожі; протитаранні бар’єри, рви; гнучкі та жорсткі шлагбауми; упори; металеві їжаки та інші пристрої, які виключають можливість їх подолання транспортними засобами.

Таранонебезпечними вважаються напрямки, які мають протяжність прямих ділянок доріг (місцевості) 15 метрів і більше. Таранонебезпечні напрямки і ділянки, типи протитаранних загорож для їх прикриття на кожному об’єкті визначаються комісією, яка складається з представників ВК.

Протиперикидні засоби призначені для недопущення доставки до засуджених заборонених предметів.

Контрольно-перепускним пунктом називається місце, яке обладнано для перевірки та пропуску людей і транспорту.

За призначенням КПП поділяються на: КПП для пропуску людей; КПП для пропуску автомобільного транспорту; КПП для пропуску залізничного транспорту.

До споруд і конструкцій на внутрішній території об’єкту відносяться: коридори, які проглядаються, та ізольовані ділянки; приміщення в будівлі ПКТ і ДІЗО; приміщення в будівлі чергового помічника начальника установи (ЧПНУ); майданчики для шикування засуджених.

Коридором, який проглядається, називається вигороджена смуга місцевості, яка розділяє суміжні локальні зони ВК, коридор утворюється двома паралельними парканами, розташованими один від одного на відстані 7 м. Із зовнішніх сторін коридорів, які проглядаються, вигороджуються заборонені зони шириною 2 м.

Для вигородження коридорів, які проглядаються, застосовуються паркани суцільного заповнення висотою 3 м та паркани з колючого дроту висотою 2,5 м. Заборонені зони коридорів вигороджуються парканами із колючого дроту висотою 2 м. Торцеві сторони коридору, який проглядається, повинні упритул примикати до огорожі внутрішньої забороненої зони об’єкту (контрольного майданчика).

Ізольованою ділянкою називається вигороджена частина території локальної зони ВК, яка призначена для ізоляції окремих груп засуджених. Ізольовані ділянки огороджуються парканами висотою 3 м із металевої сітки на залізобетонних, металевих або дерев’яних стійках. В необхідних випадках ізольовані ділянки можуть розділятися між собою коридорами, які проглядаються.

Територія коридору, який проглядається, і його заборонених зон очищується від предметів і рослинності. Розміщення будь яких будівель на цій території забороняється. Хвіртки в огорожах заборонених зон обладнуються запірними пристроями, а хвіртка для входу в коридор, який проглядається, – замковим пристроєм.

Будівля ПКТ і ДІЗО розташовується в локальній зоні ВК. Тип будівлі обирається залежно від рівня безпеки ВК та її наповнення. Як правило, будівля ПКТ і ДІЗО будується у цегельному виконанні. В будівлі передбачаються: камери для тримання і роботи засуджених, кімнати чергового молодшого інспектора з нагляду та безпеки, адміністрації, обшуку, зберігання особистих речей, душова і санвузол. До будівлі ПКТ і ДІЗО примикає майданчик для прогулянок.

Будівля ЧПНУ споруджується, як правило, на стику житлової й виробничої зон і примикає до контрольного майданчика. Вона призначена для розміщення в ній чергової частини колонії, чергової зміни, а також пропуску засуджених з однієї зони до іншої.

В будівлі передбачаються приміщення: ЧПНУ, оперативного працівника, кімната чергової зміни, кімната нарядника, кімната для обшуку, прийому засуджених, апаратної, зарядної (генераторної), гардероб, душова і санвузол.

В місцях шикування засуджених влаштовуються майданчики з твердим покриттям і встановлюються пристрої з гучномовним зв’язком. В темний час доби майданчики повинні бути освітлені.

Освітлювальні установки призначені для охоронного освітлення забороненої зони, робочого освітлення місць несення служби та місць постійного перебування засуджених.

Освітлювальні установки повинні забезпечувати: створення необхідної освітленості забороненої зони і місць несення служби; роздільне або одночасне включення ділянок охоронного освітлення; включення ділянок освітлення вручну або автоматично при спрацьовуванні засобів виявлення (тобто перемикання з чергового на основний режим роботи ); управління охоронним освітленням з операторської, а при її відсутності – з вартового приміщення; автоматичне та ручне перемикання джерел живлення; надійність, безпечність та зручність обслуговування.

До них відносяться: освітлювальні прилади; електричні освітлювальні мережі; резервні джерела живлення (дизель-генератори).

Технічними засобами охорони (ТЗО) називаються спеціальні електронні вироби, які призначені для підвищення рівня охорони, нагляду та безпеки об’єктів. Технічні засоби охорони повинні надійно спрацьовувати при різноманітних обставинах, які складуються на об’єкті. Зміна погодних умов, температура повітря, рельєф місцевості, перепади з електроживленням – це параметри, які можуть впливати на надійність роботи ТЗО.

Одне із найбільш складних завдань для охоронних систем – це виявлення порушника на відкритих ділянках місцевості, по периметру установ. Це викликано наявністю багатьох витоків перешкод і дестабілізуючих факторів (повітря, дощ, сніг, сонце та інших). Тому завдання охорони великих ділянок місцевості повинна вирішуватись з урахуванням особливостей експлуатації в складних кліматичних умовах.

В той же час необхідно відзначити, що периметрові системи охорони є найбільш ефективними засобами виявлення спроб втеч засуджених та захисту від несанкціонованого проникнення на територію об’єктів.

Головне завдання, яке повинні вирішувати ТЗО – сприяти підвищенню надійності охорони об’єктів при максимальній надійності та ефективності роботи технічних засобів.

До технічних засобів охорони відносяться: засоби виявлення; засоби збору та обробки інформації; засоби контролю та управління доступом на об’єкти; засоби відеоспостереження; засоби оповіщення та виконавчі пристрої; засоби службового зв’язку; засоби електроживлення ТЗО.

Система ТЗО – це сукупність різноманітних засобів, які забезпечують подання інформації про порушника.

Залежно від засобів, які включаються до складу систем ТЗО, їх поділяють на: системи охоронно-тривожної сигналізації; системи відеоспостереження; системи контролю та управління доступом

Система ТЗО, яка включає в себе декілька охоронних систем отримала назву охоронний комплекс. Системи відеоспостереження призначені для візуального спостереження за охоронюваним об’єктом за допомогою відеокамер.

Вони дозволяють стежити одночасно за одним чи декількома об’єктами. Камери спостереження можуть бути розташовані як усередині приміщення, так і зовні.

Завдання, які вирішують ці системи в установах КВС, полягають у: забезпеченні візуального контролю за оперативною обстановкою в місцях масового перебування спецконтингенту; забезпеченні візуального контролю за організацією несення служби особовим складом; забезпеченні спостереження за периметром об’єкту.

Системи відеоспостереження разом із системами ОТС дозволяють створити гнучку і нарощувану систему безпеки об’єктів.

Найпростіша система відеоспостереження включає в себе одну чи кілька відеокамер і монітор. Камери можуть бути встановлені на поворотних пристроях зовні чи усередині приміщення і дозволяють здійснювати цілодобове спостереження за охоронюваною територією. Управління системами відеоспостереження залежно від їхньої складності й обстановки на об’єкті може бути автоматичним чи ручним.

Разом з цими засобами система спостереження може використовувати детектори руху, системи освітлення й інші додаткові пристрої.

У системах відеоспостереження, розрахованих на використання декількох камер, на екрані одного монітора можна одночасно відображати зображення від усіх камер. При необхідності зображення від будь-якої камери можна оперативно розгорнути на весь екран, та послідовно виводити зображення на монітор.

Системи контролю і управління доступом призначені для автоматизованого допуску в приміщення тільки тих користувачів, яким дозволено відвідування даного приміщення.

Вони засновані на використанні електронних засобів, які керують пересуванням людей через контрольовані точки проходу. Це можуть бути невеликі системи на 1-3 двері чи системи, що контролюють переміщення декількох сотень або тисяч чоловік. Користувач ідентифікує себе за допомогою цифрового коду, ключа, електронної чи магнітної картки.

В установах ДКВС України вирішується завдання обмеження доступу по двом напрямкам: обмеження доступу до локальних зон; обмеження доступу до приміщень

Ці завдання вирішуються різними способами.

У виправних колоніях для керуванням доступом до приміщень ДІЗО, ПКТ використовується спеціальна система “Примула”. Вона забезпечує дистанційне керування доступом до цих камер з приміщення ЧПНУ.

У слідчих ізоляторах використовуються системи кодованого доступу до режимних корпусів і на внутрішні пости несення служби черговою зміною. Також забезпечується дистанційне керування доступом до камер, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі, карцерів, які знаходяться на профілактичних обліках як схильні до різного роду правопорушень.

Крім цього, кожний працівник має можливість увійти тільки до приміщень, які визначаються його службовими обов’язками. З цією метою установа обладнується декількома видами механічних замків.

Системами управління доступом до приміщень обладнуються також і кімнати зберігання зброї. Вони повинні забезпечувати дистанційне відкриття електрозамків на цих дверях тільки черговим або начальником відділу охорони.

Використання систем обмеження доступу є найбільш ефективним способом забезпечення належної ізоляції засуджених, підвищення якості служби черговим нарядом.

Засоби службового зв’язку – це засоби, які призначені для прийому, оброки та передачі речової інформації.

За способом передачі інформації розрізняють: провідний зв’язок; радіозв’язок.

До засобів службового зв’язку відносяться: лінії зв’язку; абонентські пристрої; комутатори і станції оперативного зв’язку; установки гучномовного зв’язку; пристрої телефонного зв’язку в системах технічних засобів охорони; переносні радіостанції.

Службовий зв’язок організовується у всіх видах служби як усередині варт і чергових змін нагляду та безпеки, так і між ними.

Спосіб і вид зв’язку визначається старшим начальником і залежить від характеру завдань, які виконуються, віддалення варт і чергових змін від відділів, а також від наявності сил і засобів.

Службовий зв’язок поділяється на: оперативний; об’єктовий; зв’язок взаємодії.

До оперативного відноситься зв’язок начальника варти з чатовими, помічником начальника варти і начальником відділу охорони. Оперативний зв’язок має бути автономним. Зв’язок начальника варти з відділом охорони може здійснюватись по лінії (каналу) відомства.

До об’єктового зв’язку відноситься зв’язок ЧПНУ з черговою зміною молодших інспекторів з нагляду та безпеки, співробітниками установи, які здійснюють нагляд за засудженими, а також гуртожитками, медичною частиною, торгово-побутовими приміщеннями, диспетчерською і виробничими підрозділами об’єкту.

Між начальником відділу охорони, начальником варти, начальником установи, його черговим помічником, черговою зміною організується зв’язок взаємодії.

Оперативний, об’єктовий та зв’язок взаємодії забезпечуються силами і засобами ВК.

Оперативний та об’єктовий зв’язок повинні бути автономними (тобто не мати виходу до міської телефонної мережі).

До засобів електроживлення відносяться: джерела змінного та постійного струму; випрямлячі; стабілізатори; розподільні і зарядно-розподільні пристрої; комутаційні і установчі апарати; лінії живлення.

Засоби електроживлення повинні забезпечувати: установлену потужність всіх споживачів ТЗО; аварійне живлення засобів виявлення протягом 6 годин; стабільність напруги в межах норм, встановлених для технічних засобів охорони; роздільне живлення засобів виявлення від інших споживачів; контроль за параметрами напруги й струму; захист джерел струму від коротких замикань і перевантажень; автономне й ручне перемикання джерел живлення; надійність, безпеку й зручність обслуговування.

Вся внутрішня територія установи поділяється на наступні об’єкти: ізольовані і локальна зони; структурні дільниці і локальні сектори;

На території установи обладнується 2 ізольовані зони (житлова і виробнича) і 1 локальна зона.

Локальною зоною називається відгороджена частина території ізольованої зони установи, яка призначена для ізоляції окремих груп засуджених.

На території локальної зони розміщується будівля ПКТ(ДІЗО).

На території виховних колоній локальну зону не обладнують.

Житлова, виробнича і локальна зони відокремлюється друг від друга коридорами, які проглядаються.

На території житлової зони утворюються структурні дільниці і локальні сектори.

В залежності від встановленого рівня безпеки виправної колонії на території можуть розміщуватись різні структурні дільниці до загального переліку яких входить: дільниця карантину, діагностики і розподілу (приймальне відділення); дільниця ресоціалізації (відділення СПС); дільниця посиленого контролю (крім виховних колоній); дільниця соціальної реабілітації (дільниця-поселення при виправній колонії мінімального і середнього рівня безпеки); дільниця соціальної адаптації (у виховних колоніях).

Всі дільниці між собою ізолюються.

Дільниця ресоціалізації виправних колоній для чоловіків (крім виправних центрів та тюрем) поділяються на локальні сектори.

Житлові, комунально-побутові, виробничі будівлі та інші споруди УВП розташовуються не ближче 15 м від основної огорожі. Вікна будівель, які виходять в сторону внутрішньої забороненої зони об'єкту, обладнуються металевими гратами або непрозорим матеріалом (для перешкоджання спостереження засудженими за забороненою зоною).

На стику ізольованих зон виправної колонії споруджуються: коридори, які проглядаються; будівля ЧПНУ.

Коридором, який проглядається, називається відгороджена смуга місцевості, яка розділяє ізольовані або суміжні локальні зони УВП.

Коридор утворюється двома паралельними парканами, розташованими один від одного на відстані 7м. Із зовнішніх сторін коридорів, які проглядаються, вигороджуються заборонені зони шириною 2м. Для відгородження коридорів, які проглядаються, застосовуються паркани суцільного заповнення висотою 3м. та паркани з колючого дроту висотою 2,5м. Заборонені зони коридорів вигороджуються парканами із колючого дроту (або металевої сітки) висотою 2м. Торцеві сторони коридору, який проглядається, повинні упритул примикати до огорожі внутрішньої забороненої зони об'єкту (контрольного майданчика).

Територія коридору, який проглядається, і його заборонених зон очищується від предметів і рослинності. Розміщення будь яких будівель на цій території забороняється. Хвіртки в огорожах заборонених зон обладнуються запірними пристроями, а хвіртка для входу в коридор, який проглядається, замковим пристроєм.

Будівля чергового помічника начальника установи розташовується, як правило, в окремому приміщенні на межі житлової та виробничої зон з таким розрахунком, щоб була можливість вільного огляду території колонії. Вона призначена для розміщення в ній приміщень чергової частини колонії, чергової зміни, а також пропуску засуджених з однієї зони до іншої.

В будівлі передбачаються: приміщення чергового помічника начальника установи; міжзонне КПП; кімната чергової зміни ,оперативного працівника; кімната нарядника; кімната для обшуку, прийому засуджених; апаратна, зарядна (генераторна) кімната; гардероб, душова і санвузол; кабінети для начальника колонії, його заступників, працівників відділу нагляду і безпеки, оперативної та соціально-психологічної служб, кімната для прийому засуджених.

На 1-му поверсі будівлі обов’язково встановлюються металеві грати.

В кімнаті ЧПНУ встановлюються: станційний пристрій системи ОТС та ОПС; станція оперативного зв’язку; стаціонарна радіостанція; пульт дистанційного відкривання дверей камер ДІЗО, ПКТ(типу “Примула”); пульт керування прикладною телевізійною установкою; гучномовна установка стаціонарна; обладнується кімната для зберігання спеціальних, технічних засобів та аварійно-рятувального інструменту. В ній передбачається: 1) гумові кийки, наручники, засоби сльозоточивої дії та дратівної дії, гамівна сорочка; 2)металопошукові прилади (переносні), гучномовці (переносні),радіостанції переносні (не менше 4-х), електричні ліхтарі, рогачі, драбини; 3) сокира, молоток, багор, лом та інше.

На міжзоннному КП встановлюються: стаціонарні та переносні прилади виявлення металевих предметів; пульт керування електромагнітними замками дверей КПП; датчик тривожної сигналізації.

При необхідності для проходу засуджених з однієї зони в іншу може влаштовуватися підземний коридор.

На території житлової зони споруджуються:

1) структурні дільниці і локальні сектори

2) приміщення медчастини (медична частина із стаціонаром та інфекційним ізолятором)

3) комунально-побутові приміщення (лазня з пральнею i дезкамерою та сушильнею, їдальня, ларьок, перукарня, комора для зберігання постільних речей та спецодягу, камери схову особистих речей повсякденного користування, майстерня з ремонту одягу та взуття та інше

4) приміщення психолого-педагогічного призначення (клуб, бiблiотека, кімната психоемоційного розвантаження, приміщення для загальноосвітнього навчання, приміщення для проведення духовної роботи та здійснення релігійних обрядів)

5) інженерно-технічні конструкції на комунікаційних спорудах

Дільниця ресоціалізації засуджених у виправних колоніях для чоловіків поділяється на декілька локальних секторів.

Кожний локальний сектор складається з : гуртожитку для засуджених; прогулянкового майданчика.

В одному гуртожитку може розміщуватись 1 або декілька відділень СПС, але загальна кількість засуджених в них не повинна перевищувати, як правило, 300 осіб. Вікна гуртожитків обладнуються ґратами. Вікна будівель житлової та виробничої зон виправної колонії, що виходять у бік внутрішньої забороненої зони, додатково обладнуються металевими ґратчастими екранами.

У майданчиках локальних секторів дільниць ресоціалізації обладнується: перекладина та брусся; місце для паління засуджених з лавками та столом, які прикріплені до землі; місце для шикування та проведення поіменних перевірок засуджених.

В місцях шикування засуджених влаштовуються майданчики з твердим покриттям і встановлюються пристрої з гучномовним зв'язком. В темний час доби майданчики повинні бути освітлені.

Локальні сектори огороджуються зі сторони внутрішньої забороненої зони та між собою парканом суцільного заповнення висотою не менше 3 метрів, а з боку внутрішньої території житлової зони облаштовуються, як правило, загорожею з металевих ґрат або сітки. Паркани ізольованих локальних секторів дільниць ресоціалізації зверху обладнуються "Єгозою" або іншими засобами, що перешкоджають їх подолання засудженими.

У дільницях посиленого контролю на паркан, обладнаний металевими ґратами з боку внутрішньої території житлової зони, додатково встановлюється сітка "Рабиця" з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за поведінкою засуджених, які у них тримаються, та унеможливлювалася передача їм будь-яких предметів. Майданчик локального сектору зверху перекривається металевою сіткою.

Будівля медичної частини відгороджується парканом суцільного заповнення. Всі кабінети в яких працюють жінки (в колоніях для чоловіків) обладнуються кнопками тривожної сигналізації, а при необхідності і додатковими ґратчастими дверима.

До комунікаційних споруд відносяться системи тепло -, водо -, електро - забезпечення, лінії зв’язку, очисні споруди. Вони можуть бути підземні, наземні та повітряні.

Лінії комунікацій, які мають вихід за межі установ обладнуються необхідними інженерно-технічними засобами. В найближчих до забороненої зони оглядових колодязях (на території об’єкта і за його межами) встановлюються металеві грати. Люки колодязів обладнуються сигналізацією. Крім цього, всі люки обладнуються механічними замками. В якості перешкоди обладнання лазу вздовж комунікацій будуються спеціальні стінки із цеглі , залізобетону або металевих ґрат.

На території локальної зони обладнується одна будівля – це будівля для приміщень камерного типу (ПКТ) та дисциплінарного ізолятора (ДІЗО).

Тип будівлі обирається в залежності від режиму тримання засуджених у ВК та її наповнення. Як правило, будівля ПКТ і ДІЗО будується у цегельному виконанні. В будівлі передбачаються: камери для тримання і роботи засуджених, кімнати чергового молодшого інспектора з нагляду та безпеки, адміністрації, обшуку, зберігання особистих речей, душова і санвузол. До будівлі ПКТ і ДІЗО примикає майданчик для прогулянок.

Вимоги до обладнання камер в ПКТ, ДІЗО та камер в СІЗО в цілому схожі і визначаються наказами ДДУВП № 158-2000р, № 275-2003р., ВБН по обладнанню слідчих ізоляторів та тюрем.

Хвіртка для входу на територію і зовнішні двері будівлі обладнуються замком, кнопкою виклику, віконцем та при необхідності переговорними пристроями. Зовнішні двері дерев'яні, внутрішні - металеві грати.

Вікна камер у ПКТ (ОК) установ виконання покарань та ДІЗО, карцерах обладнуються попереджувальними, силовими та сигнальними ґратами і кватирками. Підлога в ПКТ (ОК) та ДІЗО будується на бетонній основі і покривається дошками. Стіни камер ПКТ (ОК), ДІЗО, а також карцерів армуються, штукатуряться цементною сумішшю і біляться у світлі тони.

Двері до камер ПКТ (ОК), ДІЗО, карцерів установ виконання покарань обладнуються зовнішні і внутрішні :

· зовнішні – виготовляються з металу або дерев'яні, які з внутрішнього боку оббиваються листовою сталлю та укріплюються металевими кутниками по всьому периметру і мають товщину 6 см. У центрі дверей на висоті 1,4–1,5 м обладнується віконце для нагляду за засудженими. У середній частині дверей на висоті 95 см від підлоги обладнується кватирка розміром 18 см на 22 см для передачі засудженим їжі, книжок тощо. Дверцята кватирки відкриваються у бік коридору та обладнуються замком.

Для обмеження відкривання зовнішніх дверей вона обладнується обмежувачем.

· внутрішні двері - виготовляються з металевих круглих прутів та поперечних смужок. На цих дверях обладнується кватирка, яка відкривається, як і двері, у бік коридору, або отвір для передачі засудженим їжі.

Усі двері та вікна камер( при необхідності стіни та стеля) блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини. Двері камер в обов'язковому порядку обладнуються механічними та електромеханічними замками спеціального типу, дозвіл на відкриття яких можливо отримати тільки з чергової частини установи.

Електропроводка та труби водопостачання в камерах ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерів монтуються так, щоб повністю унеможливити доступ до них засуджених. Електролампочки загального освітлення встановлюються в нішах на стелі, а нічного освітлення - в нішах над дверима. Ніші ізолюються ґратами.

Природне освітлення камер повинно бути таким, щоб задовольняти побутові потреби засуджених, а штучне освітлення камер повинно бути достатнім для того, щоб засуджені мали змогу писати, читати чи працювати без шкоди для зору. Світильники відгороджуються від можливого їх пошкодження. Вимикачі для кожної камери встановлюються з боку коридору. Напруга в електромережі для освітлення встановлюється 36 В. У камерах ПКТ (ОК) та ДІЗО гучномовці встановлюються в нішах стін. У цих камерах також установлюються кнопки сигналізації для виклику молодших інспекторів.

Камери ПКТ (ОК), ДІЗО та карцери установ виконання покарань обладнуються відкидними ліжками, тумбами для сидіння за кількістю осіб, які там тримаються, столом, умивальником та настінними шафами або полицями, що наглухо прикріплені до підлоги або стін. Відкидні ліжка з підйому до відбою закриваються на замок

В кімнаті обшуку або в коридорі будівлі встановлюються стаціонарні або переносні прилади виявлення металевих предметів.

В коридорі будівлі, в кімнаті чергового молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки, біля робочих камер і майданчику для прогулянок обладнуються кнопки тривожної сигналізації. Сигнали від них передаються ЧПНУ і до чатового-оператора.. В коридорі також обладнуються спеціальні пристрої (пастки) для опускання ключів особами чергового наряду при "НО".

В будівлі ДІЗО, ПКТ встановлюють запасні аварійні двері, люки. Вони повинні замикатися із зовнішньої сторони, а з внутрішньої мати гладку поверхню. В кімнаті чергового молодшого інспектора з нагляду та безпеки встановлюються засоби зв'язку, повідомлення, приймальні пристрої сигналів від датчиків виявлення і пристрої дозволу на відкривання електромеханічних замків.

Територія виробничої зони виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки в обов’язковому порядку локалізується з метою виключення вільного переміщення засуджених між виробничими дільницями.

З метою виключення неконтрольованого пересування засуджених по виробничих об'єктах, покращання нагляду за їх поведінкою на робочих місцях, якісного виконання ними виробничих завдань на території виробничої зони організовується внутрішньоцеховий режим. Внутрішньоцеховий режим – це суворо регламентований порядок переміщення засуджених по території виробничої зони. Відповідальність за його введення та стан покладається на заступників начальників установ, що відповідають за працевлаштування спецконтингенту та виробництво.

До їх обов’язків входить:

1. Спільно з працівниками відділу нагляду і безпеки установи вживати заходів щодо обладнання виробничої зони інженерно-технічними засобами ізоляції ,нагляду, зв’язку та сигналізації.

2. Забезпечувати впровадження внутрішньоцехового режиму на виробництві.

3. Організовувати в кожному цеху обладнання інструментальних комор з індивідуальними скриньками для інструменту з описами.

4. Не допускати самовільного обладнання засудженими прибудов, побутових шаф та ящиків для зберігання інструменту

5. Забезпечити обгородження трансформаторних підстанцій та приміщень розподільчих пристроїв і заблокування їх тривожною сигналізацією з виводом на пульт ЧПНУ

6. Забезпечувати зберігання добової норми лаків, фарб та інших малярних матеріалів у окремих приміщеннях ізольованої дільниці з виключенням можливості доступу до них засуджених.

7. Забезпечувати відгородження в ізольовані ділянки , або розміщення в окремих приміщеннях точильного обладнання з метою виключення вільного доступу до них засуджених

8. Спільно з першим заступником начальника установи визначати місця та навантаження-розвантаження вантажів та забезпечувати відгородження їх у окремі ділянки.

Для введення внутрішньоцехового режиму вся територія виробничої зони розподіляється на цехи (дільниці), які мають окремі приміщення, або розміщуються на ізольованих ділянках. Для організації робіт та проведення відповідних заходів внутрішньоцехового режиму створюється комісія, склад якої визначається наказом начальника установи.

Комісія вивчає об'єкт, на якому буде організований внутрішньоцеховий режим, і складає акт, в якому визначаються заходи, строки виконання та конкретні виконавці. У зазначеному акті передбачаються:

Заходи комунально-побутового призначення: обладнання приміщень для вживання їжі; обладнання приміщень для переодягання засуджених; обладнання туалетів та умивальників; відведення місць для відпочинку та куріння тощо; забезпечення водопостачання.

Заходи інженерно-технічного призначення: Вони передбачають обладнання окремих приміщень або ізольованих ділянок: інструментальна комора; приміщення для розподільчих пристроїв; приміщення для зберігання лаків, фарб та інших малярних матеріалів; приміщення для точильного обладнання; ділянка навантаження розвантаження вантажів.

Двері комор, майстерень, підсобних приміщень закриваються тільки з навісними замками, в них обладнуються вікна для огляду розміром 250 на 250мм. Категорично забороняється встановлювати на таких дверях внутрішні замки запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються зовні.

Для засуджених, які мають право виходу або входу в цех (дільницю) з внутрішньоцеховим режимом, виготовляються спеціальні перепустки (жетон), форма яких встановлюється та затверджується начальником установи. Факти виходу входу засуджених в цех (дільницю) заноситься в спеціальний журнал, який зберігається і ведеться днювальним.

Тема 12. Окремі питання виконання покарання та організації діяльності установ виконання покарань.


1911568216568715.html
1911606505188907.html
    PR.RU™